Норвегія може збільшити тривалість захисту для українців до 5 років
Норвегія розглядає зміни в тривалості дії статусу захисту для українських біженців до 5 років та розглядає видачу ПМП
Уряд Норвегії пропонує збільшити термін тимчасового захисту для українських біженців з трьох до п'яти років. Це додасть більше можливостей для прийняття зважених рішень, враховуючи непередбачуваність ситуації в Україні, повідомляє міністр юстиції та з надзвичайних ситуацій Норвегії Емілія Енгер Мель.
Пропонується, що схема тимчасового колективного захисту, раніше встановлена на рік, може тепер продовжуватися до максимуму в п'ять років, з першими закінченнями термінів у березні 2025 року.
Крім того, влада розглядає можливість надання звичайного виду на проживання після закінчення п'ятирічного періоду.
Норвегія також аналізує процеси, що відбуваються в інших європейських країнах, що може вплинути на прийняття остаточних рішень.
Лише громадяни України та члени їхніх родин, які були змушені покинути свою країну через війну та не мали статусу постійного мешканця в Норвегії до 24 лютого 2022 року, можуть претендувати на цей захист.
У плані соціальної підтримки, українські біженці, які не можуть забезпечити себе самостійно, отримують фінансову допомогу.
У перші шість місяців інтеграційної програми дорослим виплачується близько 1 800 євро, з подальшим зниженням до приблизно 650 євро, тоді як на дітей виплати варіюються від 250 до 350 євро.
Також Норвегія планує зменшити соціальну підтримку для українських біженців, щоб зробити країну менш привабливою для тимчасового перебування.
Основні зміни включають припинення дитячих виплат у перший рік та очікування від біженців швидкого знаходження роботи та самостійного забезпечення, як заявляє міністр праці Тоньє Бренна.
Крім того, уряд пропонує законодавчі поправки для прискорення працевлаштування, наприклад, для водіїв автобусів, та знижує виплати для бездітних пар, додаючи надбавки за навчання.
Введені заходи вже призвели до скорочення числа українських мігрантів на 40% та включають скасування фінансової підтримки для тих, хто живе поза офіційними приймальними центрами, а також обмеження на переміщення та інші пільги.